Средства защиты- прежде всего!))
__________________________________________________ ____________________
Жив у сели Микола, і дуже він любив ганяти на Яві, на тієї, яка шести вольтова, кольору "гнилої вишні", а так як шолома в нього не було, то інспектор ДАІ Степан Перебийніс зупиняв його кожен день і робив зауваження, хвилин двадцять суцільного мозгойобства і нотацій, бо штрафувати не міг, хто ж племінника штрафує, але залишити на призволяще таке порушення Правил не дозволяла форма і зірочки на погонах.
Щось вякнути, навіть по родинному, Микола сцався, бо дядька був метр дев'яносто п'ять, майстер спорту по усіляким залізякам і бичара яких замало. Отже, одного прекрасного дня, як кажуть поїдатєлі шишек і випіватєлі брагі, Микола взяв гумового м'ячика і вирізав з нього щось таке, що на швидкості сорока кілометрів на годину, було схоже на шолом німецького загарбника сорокових років. Сів на свого мотоцикла, посміхнувся і дав по газам.
Старший лейтенант ДАІ, Степан Перебийніс був на посту, так було завжди, так є і так буде, навіть землетрус і вибух наднової зірки не зможе це змінити, хоча хрестини і весілля давали шанс порушникам уникнути покарання. Почувши характерне тарахтіння двох мотоциклетних двигунів, він викинув недопалок "Ватри", перехопив зручніше міліцейського жезла, якого йому подарував на сорокап'ятирічний ювілей кум, власноруч вирізавши його з дуба, пофарбувавши в біло-чорні кольори і приготувався. Судячи по характерному пердінню одного і стукотінню другого двигунів, до нього наближались племінник Микола і його друзяка Іван, один на Яві, інший на МТ - розбишаки і хулігани, тому вз'їбати цих розяїв, це святе і кошерне діло.
Ліниво махнувши жезлом, більше схожим на бейсбольну биту гамериканських реднеків, Степан ліниво пішов до зупинившихся хлопців.
- Старший лейте... - почав він стандартну процедуру і замовк, дивлячись на дебільні посмішкі пацанів, рука біля козирька фуражки повільно опустилася, а рот з язиком видали сокраментальне: "ь."
- Яка причина зупинки, товариш інспектор? - зухвало запитав Микола, сидячи на мотоциклі з гандоном із м'ячика на голові. -Шо такоє?
- До Вас, пане шОфер, ніяких. - сказав він племіннику і повернувся до Івана.
-Шановний, пересування без шолому, це дуже небезпечно! Наведу приклад. - Він наблизився до Івана і легенько бумкнув своїм трикилограмовим дубовим жезлом йому по голові. - Боляче?
- Та капець! - відповідає той напруженим голосом.
- А от йому не боляче! - каже інспектор, нувши племінника по голові полосатою палкою. - Не боляче?
- Нє..., заєбісь! - відповідає той, намагаючись зібрати до купи очі і пускаючи слину. - Навіть не відчуваю нічого...
- От бачите, Іване, - знову тицяє його жезлом. - Відчуваєте, як болить? - Ага. - каже той і з відчаєм дивиться на товариша.
- А от йому, по! - вигукує Степан і знов лупашить Миколу по голові. - Не болить?
- Нєєє... Не боли... - намагається вимовити той, але ноги підгинаються і він сідає сракою на асфальт.
- От біда! Сонце макитру напекло, зле йому. Ти, синку, їдь собі, а я допоможу Миколі, так, по родинному. Добре?
- Так, дядько Степане, поїду я.
- Давай. - і звертаючись до племінника. -Шолом це сила! Скажи?
Але той мовчить і, тільки дебільний вираз обличчя говорить про те, що він згодний із своїм родичем.
https://www.facebook.com/aleksandr.s...57393584444099